Нещодавно я відкрила для себе новий жанр у фотографії та приєдналася до раніше незнайомої фото-спільноти (виявляється, ще є фотографи, з якими не доводилося перетинатися на зйомках) — і тепер мій словниковий запас наповнився такими дивними термінами як «спотінг» чи «ліврея», а блог розширив тематику, і серед репортажів від сьогодні можна побачити ще й авіа-фотографії.
IEV_Spotting_Empty_Sky об’єднав днями у Міжнародному аеропорту Київ фото-поціновувачів авіації. Акредитувавшись на радість успішно, я з цікавістю їхала на спотінг — величезний «backstage» кипучого життя аеропорту.
Погода того дня була на межі нельотної: вітер бушував з неймовірною силою, наздоганяючи потужність літаків. Тому моє бойове хрещення спотінгом видалося майже екстремальним.
Але попри шквали і холодне повітря мені вдалося все ж зробити досить розлогий фоторепортаж, практично навчаючись «на льоту» авіа-фотографії, що так схожа за динамічністю на спортивну. Далі мова піде про зльоти і посадки, про кабіни пілотів і диспетчерську вишку, про широкі простори злітної смуги і далекі обрії авіаційних мрій.
Під час спотінгу я проводила тест об’єктиву Fujinon XF 10-24mm f/4 OIS і пригадувала, якою радістю було вже раніше знімати на Fujinon 55-200mm f/3.5-4.8 LM OIS під головуванням Fujifilm X-E2. Цього разу Fuji-комплект, як завжди, не підвів, допомігши реалізувати не лише ширококутні і дальномірні плани, але й ідею мультиекспозиції у авіа-фотографії.
Кабіна пілота — незбагненний світ кнопок, тумблерів і вузьких вікон, в які, здавалося б має бути видно усю широчінь неба, а натомість — лише невелика смужка життя над землею попереду. Романтика пілотів не така романтична, як малює фантазія.
Диспетчерська вишка завжди була місцем, куди з цікавості хотілося потрапити, але ніколи не думала, що така «екзотична» мрія має шанси здійснитися. Як виявилося, фотографія і блог привели мене не лише на омріяний колись Український тиждень моди, де я тепер від сезону до сезону, а й «за лаштунки» авіа-польотів, що зовсім неймовірно, якщо відкинути факт буденності журналістських акредитацій.
На вишці панує атмосфера дисципліни, зосередженості та зашкалюючої відповідальності, а ще панорамні види 360.
Серед припаркованих повітряних суден з вікна Cobus 3000, що доставляв нас на локації для зйомок, були помічені й літаки Нацгвардії.
Під кінець спотінгу, коли єдине, чого хотілося, — це чашка чаю під ковдрою, а гріли лише думки про величезний відзнятий репортаж, небо порадувало рожевим заходом сонця над спокійним вечірнім аеропортом.
Чи захопила мене літакова тематика зйомок? Однозначно так. Сподіваюся, це лише початок.
